Епітафія по життю (логіка життя)

не розумію я логіки життя... чи у життя взагалі нема логіки.
коли банально в 24 роки помирає людина... людина яка мала вроді все - хорошу роботу, кохану людину, хороших друзів - надіюсь що хороших, бо не знаю чи ми такими були :(... людина, яка любила життя і вміла жити...
людина з якою ще на тамтому тижні обговорювали плани на майбутнє і якої сьогодні вже нема...
не розумію, як життя могло допустити, щоб така людина просто зникла...

дзвінок, повідомлення, перепитуєш знову і знову, а мозок все відмовляється сприймати інформацію... ще й досі не вірю.....
не може бути так, щоб людина, яка прагнула жити і могла стільки ще осягнути, досягнути, і бути дійсно щасливою, дарувати радість і натхнення - досягнути чогось кращого у цьому світі... ось так просто зникла...

незнаю... кажуть людина йде з цього світу лише виконавши, якусь свою місію у ньому, своє призначення і волю...
але я не бачу цього...

бачу як люди, які хочуть дійсно хочуть жити і живуть - помирають; а ті які хочуть такого бажаного звільнення від мук цього життя і шукають якогось спасіння у смерті - живуть...
шукають її, мріють про неї, кличуть її - але продовжують жити...
де в цьому правда?

таке враження, що життя як бачить що ми досягаємо якогось щастя, тої точки з якої можна йти в перед тримаючи своє щастя за руку і не озиратись назад - знову кидає нас у бездонну прірву забуття...
йому приносить задоволення бачити як ми починаємо знову карабкатись вверх у пошуках свого частя, чи просто здаємось і помираєм - помираєм не тілом а душею...

незнаю правда це чи ні, але іншої логіки я не бачу...

вже не буде походів на пиво, тренування, виїздів на природу, спілкування в айсікю - хм... завжди міг підняти мені трохи настрій, коли у самого була купа проблем на голові і гадалось що вже все - не витримую...
не буде у нього сімї, дітей, дружини, повсякденних турбот і маленьких радостей життя, труднощів, і морозива спекотним літнім днем...
усього цього вже не буде...

чому саме так? чому?


надіюсь ми всі колись зустрінемось десь там нашою маленькою компанією... якщо там всеж існує... і я дізнаюсь чому саме так і тепер... надіюсь...
надіюсь, що я помилявся щодо логіки життя, і був хоч на половину таким другом, яким мав би бути...

а поки прощавай друже.
27.07.09...
2009-07-27 10:04:40