нотатка самогубця. не бійтесь не ма в мене такої тенденції :)))

Ще трішки і вибухну від натиску емоцій, ніколи б не повірив що таке можливо, поки не відчув це сам...
А кому потім буде потрібна та пуста оболонка, усе що залишиться від мене, від того єства, що жевріє в мені...
Але тоді це вже не буду я - буде байдуже, все буде байдужим і таким простим і зрозумілим...
ні емоцій, ні страху, ні переживань, ні обовязків, нічого... лише порожнеча у душі... така солодка тиха порожнеча...
пустка вражень, емоцій і часу...
та чорна діра людяності, яка заманить в себе все... витре і перепише наново сторінку мого життя...

заманливо, правда... !!!
порожнеча, яка росте в тобі з кожною миттю, заполоняє тебе своїм неймовірним холодом... перетворює тебе, знищує все живе в середині тебе, перетворюючи все на пустоту... таку тиху, спокійну і неймовірно темну...
ідеальне протистояння світлу, його мовчазний убивця, ідеальна протилежність всьому добру що колись тобі давало сенс для життя...
змінює його, робить його сенсом - існування...
робить тебе зомбі серед таких самих як тепер і ти сам...

успішні люди - без без страху, совісті, емоцій... костюм, сорочка за 200 доларів, туфлі з шкіри тварини якої вже нема, яку винищили саме заради цих двох туфель, таксамо без емоцій... галстук, запанки, портфель, з паперами які він навіть ніколи не читав - дрес код, так має бути...
жінки мліють від таких - ідеальний батько і чоловік...
а душа, де вона, вона є?... та ні її вже давно зжерла пустота... ТАК ТРЕБА... інакше в цьому світі не можна... Хочеш бути таким - плати... і плати не грошима, часом, здоровям... плати своєю душею...
стань одним з нас - і в тебе буде ВСЕ...
Зомбі у світі таких самих як він... Світі який вже не живе, він просто ІСНУЄ...

Де коли так хочеться здатись... прийтяти ту таблетку мнимого щастя...
Спокуса... невимовна спокуса, яка підстерігає нас кожної миті...
солодкий мед серед купи гів...
манить, заворожує....
прийми... прийми... прийми... і ти в мить забудеш все, забудеш все погане що було, забудеш все... станеш таким самим як ми, ми дамо тобі ВСЕ... чекаємо на тебе... приймем тебе в сім'ю, сім'ю якої в тебе ніколи не було...
і ні чого що ти тепер зомбі....

мало хто знає що це лише солодкий обман....
плата ж така сміховинно-мала.. якась душа, хто її бачив, хто розуміє що це... її ж всеодно замінить порожнеча... вродіби рівноцінний обмін, за те що ти дістанеш потім.... ЧИ НЕ ТАК?...

виявляється що всетаки не так...
тільки порожнеча торкнеться тебе, вона зжере тебе повністю, буде довго і болісно поїдати тебе... молекула за молекулою... атом за атомом... викликаючи в тобі жагу - більше, більше, більше... дайте ще, необ'ємний голод, порожнеча хоче ще, вона не насититься лише тобою...
не думайте, що ціна вже сплачена, не так просто...

але в замін ви дістанете все чого тільки забажаєте... тільки продайте душу... навіщо вона вам ?... а...



Дивно чому людина вибирає саме цю дорогу... дорогу зомбі...

інколи тяжко побачити щось хороше в цьому світі... побачити і зрозуміти навіщо нам душа... що це...

побачити на скільки багато добра ми просто не помічаємо, яку красу губимо по дорозі життя, так і не помітивши її... А це так легко, лише відірвати погляд від підлоги... підняти і відкрити очі...





але так інколи хочеться просто бути зомбі... злитись з цим всім...

і це бажання таке нестримно велике...

і стримує тебе лиш та маленька іскорка тепла, яка ще жевріє в тобі...

Але інколи й свічка гасне....



міг би ще довго говорити на цю тему, переконувати себе і вас, але запитання так і лишається не заданим, несказаним, незгаданим...



так червона чи синя ???



14.44 21.01.09 настрій - жорстока депресія... 2009-06-17 03:23:27