Не знаю з чого почати, просто чомусь захотілось поділитись своїми враженнями і думками.
Недавно був на двох наших АЕС і враження якісь неймовірні. Хтось скаже а що ж там такого, груда металу, бетону і іншого сміття і все) але не все так просто.
Якось моя муза у розмові згадуючи про своє місто описувала його маленьким індустріальним районом де лише одне кафе на ціле місто і нічого більше... Може й воно так, але мені у той момент дуже хотілось там побувати. Чи то відчути настрій того місця, волю і дух звідки до мене прийшло це маленьке чудо :), чи ще щось я не памятаю... Памятаю лише настрій і дуже сильне бажання побувати там... І така нагода недавно видалась...
Кузнецовськ... По дорозі у це місто мене спочатку здивувало багато селищ і містечок у яких більшість будинків з блакитними вікнами і дверима... Як мені пояснили це оберіг, який прийшов до нас і залишився ще з давніх часів. Деякі будинки розмальовані у різнокольорові фарби, кожен інший, чимось особливий :)... З задоволенням сидів і дивився у вікно на проминаючі і зникаючі у тумані будинки... Великі золотокупольні храми і церкви, то деревяні то камяні... Красиве індустріальне місто, може й маленьке, може й у якому мало що є такого від великих міст... Але навіть при вїзді у нього відчуваєш ніби ти в дома... Широкі вулиці, нема міської нашої метушні, привітні випадкові перехожі :)... у ньому є те що уже давно забули і втратили наші великі міста... Не довго я там був, так як наша подальша подорож йшла у трішки іншому напрямі, але мені було дійсно дуже приємно там побувати...
При вїзді у місто зліва з туману винирнули труби реакторів Рівенської АЕС... Це просто неймовірне відчуття... Ця величезна споруда, яка просто приголомшила. Усе як на картинках і у фантастичних фільмах... З близька біля електростанції роумієш настільки ти малий порівняно з усім цим...
На вході одного з корпусів висів годинник, який одразу привернув увагу. Звичайний електронний, але у який було вбудовано лічильник радіаційного фону, який він успішно показував... Рівень радіації не більше ніж у любому іншому місті, але це відчуття яке охопило мене тоді і ці думки це все важко передати... Якесь невимовне розуміння того наскільи ми багато всього досягли, і таке ж розуміння що ми ще практично нічого не знаємо і не розуміємо.
Ви знаєте скільки і наскількох електростанціях я не бував така от думка в голові. Ми "приручили" атом, "заставили" електрику текти як кров по наших металічних венах і артеріях, розтікаючись від серця до кожного маленького будинку у найвіддаленішій точці землі. Ми стільки досягли у науці, бачили космос, бачили за допомогою електронних мікроскопів структури найдрібніших молекул. Ми стільки досягли, але лише усі ці досягнення показали наскільки ідеальний і невимовний, незрозумілий і цінний є світ який ми топчимо у себе під ногами навіть не задумуючиь і сприймаючи уже все як належне... Наскільки ми ще мало знаємо про навколишній світ і про нас самих. Ви знаєте чим сильніше розвивається наука тим все сильніше розуміємо наскільки продуманий і неймовірний план був у творця цього всього :)... Наскільки все повязано, сплетено і нероздільно. Наскільки все подібно-неподібне і неідеально-ідеальне :)
Немає коментарів:
Дописати коментар