Добро, добрий заразний вірус у який уже майже ніхто не вірить :)… А він ж усе таки існує…
Колись побачив от такі слова, які заставили задуматись і з часом призвели до того що Ви читаєте зараз – «Маленька людина у маленькому місті зробить маленьке добро і світ зміниться)))».
Так я вірю у це, може все таки наївно і по дитячому, але все ж таки вірю :)…
Як на мене багато з нас не розуміє саму суть добра, чи не досить її усвідомлює, вважаючи що ніколи такого не робив чи про це все не думав… Сутність добра це не лише подарувати комусь машину чи яхту, віддати усі гроші, речі чи свою печінку)). Добро це не лише великі і показові вчинки, це посмішка випадковому засмученому перехожому, це і сказане щиро дякую за найменшу допомогу,це і слова «давай я допоможу» інколи висказані дома чи деінде, коли бачиш що комусь потрібна допомога. Це нагодоване нічийне щеня, це є не вбите з рогатки пташеня, не обмальовані сусіду двері, і не облайаний хтось під гарячою рукою)). Це пиво випите з другом, як лише причина відвертої розмови, коли бачиш що йому (їй) погано на душі від чогось… Це щось зроблене просто так, сказане просто так, подумане просто так, щось хороше. Це не викинуте де небуть сміття, це не обписані щойно помальовані чи відреставровані речі, на які було покладено стільки зусиль і пролито стільки поту… Це порада і підтримка у потрібну мить, це пробачена якось провина. Це багато дуже багато того такого на перший погляд незначного що робимо, бачимо, спостерігаємо ми кожен день, навіть не звертаючи на це усе ваги…
Добро не показове, йому не потрібно фанфар, червоної доріжки і задоволених фанатів. Добро це те що заставляє нашу понівечену душу знову сіяти і радіти. Воно є у кожному з нас і без винятків, ще б кожен хотів розгледіти його у собі :)
Сказати що я нічого не вартий, нічого не зможу змінити це те саме що заразити інших такими ж думками.
Якщо не я то хто?
Хто має творити добро, якщо не я?
Якщо всі так будуть говорити то провірте краще не стане). Чи Ми думаємо що воно от так було погано і враз все само зміниться :)))
Є така теорія вчених про мавпу і палку. Коли на двох сусідніх островах жили мавпи одного виду. Відстань між островами була настільки велика, що вони не могли побачити чи почути своїх сусідів з іншого острову. На одному острові мавпи якось навчились користуватись палкою, щоб збивати кокоси. То на наступний день на другому острові мавпи почали робити те ж саме. По теорії, якщо певна кількість особин якогось виду досягає певного рівня розвитку то на цей рівень переходить увесь вид.
Так чим ми гірші за них?) ми ж вроді вище у щаблі розвитку?, чи ми уже настільки високо, що зовсім забули як це, бути посправжньому людиною?
Так що, кожна маленька людина творячи маленьке добро змінює цей світ, повірте мені :)…
Добро і зло це не в комусь чи чомусь, це у нас самих… добро і зло це не хтось чи щось це ми самі.
П.С.: надіюсь це все є причиною задуматись, а може все таки… у самого в житті було і є стільки усього, але э ж куди прямувати, над чим задуматись ;)... так що все написане напевно все-таки більш для себе, щоб не забував.
А якщо пост просто порадував когось з Вас чи насмішив, ось ще одне маленьке випадкове добро :)
Немає коментарів:
Дописати коментар