Дитинство - дивна суміш букв, яка викликає стільки спогадів, суміжних почуттів і відчуттів...
Дитинство.
Яке воно?
У кожної дитини воно було своє, яке сформувало з нас саме тих ким ми є зараз... так так саме воно і ніщо інше :)
Моє дитинство пройшло у великому місті, маленька багатоповерхівка), для дитини у мому віці це був справжній небосхил, так на 5ть поверхів)... Навколо купа дітей... Кожного дня ми збирались після уроків на вулиці і грали в різні ігри до 5го - 7го крику мами "додому")))... Най улюбленішими напевно були козаки-розбійники... Коли домовлялися забігати не більше ніж за два будинки, але все-таки хтось втікав так далеко, що потім не могли його знайти). Однією напевно з найзахопливіших ігор були лови), піжмурки, і подібні ігри... Лови найкраще виходили після грози, коли у нас на території будинку падали дерева і ми грали так, щоб не можна було зійти з дерева, лише на ньому... От тоді починався шалений дитячий шал і сміх... Пам'ятаю якось у нас похилилась верба, вона ще не впала але схилилась десь практично до землі і ми як ті мавпенята бігали по ній, хитались на гіллях як на ліанах, ховались під її листям і гіллям...
А ще будували фортеці на деревах... Таскали купу дошок хто де тільки міг що знайти і будували собі будиночки, в яких здавалось тебе ніщо погане не може дістати - замок з зеленого листя :).
Осінню бігали збирали купи листя і то стрибали у них дивлячись як воно розлітається навкруги), то валялись у ньому, борсались розкидаючи його одне на одного... На нас так злісно і водночас лагідно дивились прибиральники), розуміючи що це діти і це лише гра...
Зимою коли ще було багато снігу, чи то я тоді ще був настільки малим... Інколи здавалось що вийдеш зимою, а сніг по пояс)... Ліпили сніговиків, збирали дві фортеці і перекидувались одна з однією сніжками... Біля мене біля дому садок і там завжди у зимку була купа снігу навкруги, забігали туди і бавились козаки-розбійники... От так втікаєш від когось, стрибнув у купу снігу з головою і тебе уже ніхто не знайде).
А скільки раз я чуть не получав ремнем по задниці тому, що десь гуляв і відходив дуже далеко))) Всетаки велике місто і я розумію батьків, тепер розумію... А тоді дупа від ремня боліла))).
От таке от дитинство... Таке у мене у Вас інше, не мешш цікаве ;)... Можна ще багато чого розповісти але читача не можна завантажувати інформацією і дати хвилинку для роздумів, і спогадів, тому спасибі за увагу :)
Немає коментарів:
Дописати коментар