Незнаю, скільки б не брався за обдумування цього питання - завжди мурахи по шкірі починають бігати. Від думок і картинок які пролітають у голові, складаючись у одну страхітливу сюжетну лінію.
Чесно, за свої 27 ще ніколи не бачив, щоб це поняття у любій сфері життя призводило до чогось хорошого... Влада змінює людину, як вірус який поглинає усе лишаючи лише потрібні йому одному функції... Залишаючи лише оболонку людини, висмоктуючи усю суть і душу. Ви можете заперечити мені і маєте на це повне право. Це лишень думка яка склалася з роками, прочитаними статтями, переглянутими телепрограмами, побаченим, почутим і відчутим на собі і близьких. Я бачив як влада змінює друзів, і не бажаю нікому побачити це...
Скільки вбивств, безчинств, розбратів лише через те, що «Я можу».
Кожного дня бачиш нові сюжети, читаєш нові новини і історії — тут убивство через те що щось не поділили, там чиновник чи застрелив чи переїхав, чи когось згвалтував... Там діти яким випадково попала в руки влада батьків, роблять таке, що б не зробили й дикі звірі зі своєю здобиччю. Там десь у тебе дах над головою і ти уже пуп землі, там ще щось... Це все заставляє задуматись і від тих усіх думок інколи не можеш заснути.
Скільки понівечених душ стоять на доріжці у пекло навіть не задумуючись про те, що щось не так... Скільки я бачив людей які і не розуміють, що у їхній поведінці щось не так, сприймаючи все уже як належне.
Не розуміють і люди те, що все що вони творять віддасться і на їх дітях. Я не говорю про кару небесну... я говорю про зміну життя у цілому, як такого. Вашим же дітям жити у світі який сьогодні творите Ви, так саме Ви а не хтось інший. І це стосується усіх нас... Ми просто не хочемо задумуватись про усе це, відкидаючи як щось неможливе і неймовірне.
Хоча знаєте ось що помітив, пянить за часту неочікуваний приплив, а не повільне наростання... Здебільшого надання надто багато влади людині, яка до того її зовсім не мала ось що пянить найбільше. людина навіть не помічає як вона починає змінюватись у щось інше і таке не людське, сприймаючи це все за нормальний стан. Коли відбувається повільне наростання сил і повноважень це чомусь не так впливає на людину - ніби антидот наша душа ще може противитись цьому наростанню. Хоча й нажаль не усі виграють цю маленьку війну , війну між я і Я.
Змінює також безсилля. Ви скажете — чим більше влади тим більше можливостей?. Ні, не все так просто. Чим більше влади тим більше людей яким потрібна від вас ця влада. «Друзям», «Рідним», «Близьким», тим хто допоміг вам її здобути і тим хто допомогає утримувати, навіть тим хто просто бездіє, щоб ви не втратили її... усім Ви «винні»... Людина замкнута у таких чотирьох стінах, бачучи безвихідь ситуації стає просто маріонеткою у руках інших... І я не знаю що гірше — мати владу і творити щось самому, чи щоб твоїми руками творив хтось а ти просто дивився на усе це у безсиллі... Як мученик якого довго катували і потім зняли з «диби» за обіцянку стати катом, така людина стає сама катувати інших віддаючи і переносячи свій біль у біль іншої людини...
Колись довго думав над тим, якій людині можливо дати у руки владу і яку б не змінила вона... і знаєте, так і не дійшов до якогось висновку. Це мала б бути людина якій лишилось жити на тому світі не так багато щоб влада не встигла змінити її, людина без сімї яку б змогли контролювати, людина яка не втратила за все своє життя віру у людей і хороше, щоб робити добро. Це мала б бути людина у житті якої було все — від найнищого низу і до найвищих висот, щоб знати як це... людина яка б знала справжню історію свого народу а не якогось одного його регіону, так як історію зараз пишуть усі під свій устрій і лад. Людина яка б хотіла, справді хотіла робити добро... і розбиралась у будові держави, її структур і можливостей, новітніх технологій, щоб допомагати розвиватись як країні так і своєму народу.
Але вся біда у тому що за своє життя я ще не зустрічав людини яка б відповідала усім цим критеріям :). і можливо що це просто видумка, або людина яка й сама не усвідомлює що вона саме така.
Тому напевно добре і заодночас погано що уся влада зосереджена не лише у одних руках. Руках які б дійсно змогли витримати цей тягар відповідальності, фізичного і розумового штурму.
не хочу тут чути закликів і обговорень політиків і депутатів з бізнесменами і бізнес вумен)... цього і так хватає і уже надоїдає.
Незнаю чому взявся писати цей пост, знаючи що обговорення його зійдеться лише до розгляду чиновничого злочинства, а не розуміння того що хотілось донести цими словами... напевно тому що посправжньому співчуваю тим людям, яких зачепила ця страшна хвороба.
І хотів би попросити. Боже дай нам сили не здатись і не перетворитись у щось не людське, і дай нам розуму, щоб зрозуміти і осмислити те все що творить з нами відчуття влади... Дай розуміння того що ми творимо сьогодні буде тим, що наші діти побачать завтра. Боже не дай нашим дітям завтра стати тими ким ми є сьогодні.
Немає коментарів:
Дописати коментар