Виламані двері

 

Цікаво як можуть покращити ваш емоційний стан виламані двері)).

Приходжу я вчора на роботу, пробую відкрити двері до кімнати і бачу що дверна ручка зламана. Потім пробую відкрити двері ключем, а він провертається лише на один оберт і заклинює… Стояв колупався в тих дверях з пів години, поки не набридло. Думав день вже зовсім зіпсовано… На голові і так купа всього, а тут ще двері до усього цього… Настрій був нікудишнім.

Пішов до друга, поговорив з ним і от ми вже двоє знову колупаємося у дверях)). Поколупались так з ним ще доброї пів години поки не стало очевидним що не лишається нічого як висвердлювати замок.

Хто хоч раз розбирався з дверним замком знає що в залежності від замка можна висвердлити серцевину а потім чимось прокрутити язичок і відкрити замок, або під час висвердлювання замок часто відкривається сам. Цей метод добре знають і злодії, але на щастя він діє лише на самі прості замки. Іна  щастя чи на жаль це був мій уже не перший зламаний замок і я теж знав що робити))).

Отже ще пару хвилин і я вже стою з дрелькою в руках і висвердлюю замок. Щоправда зі свердлами не повезло. Але ще добрих двадцять хвилин свердління з невеликими перервами на те щоб вистиг замок і не запалив самі двері, і вистигло саме свердло. І ось він такий омріяний тріск з щолком, тріумфально повідомляє те що замок відкрився :).

Моїй внутрішній радості не було меж)). Але не тут то було – пробую відкрити двері і усвідомлюю що сам замок відкритий, а язичок який би мав ховатись з поворотом ручки намертво стоїть на місці і тримає двері. Тоді до мене дійшло що саме сталось… Хтось хотів відкрити двері і так як вони у мене заїдають трохи то приклав занадто багато сили і зламав ручку, цим самим заблокувавши один замок а частинка від елементу ручки попала в середину замка і заблокувала язичок, тому я не міг прокрутити ключ до кінця і відкрити замок. Можливість такого випадку була мізерна, але вона була і нажаль припала на саме мою голову)).

Колупаємось з дверима ще декілька хвилин і розуміємо що лишився лиш один варіант – вибивати…

Ну і тут друг дивиться на мене я на нього, а в голові вже бачу як вибиваю з удару двері, овації і здивовані погляди))). Але це лише в голові))). На ділі, двері здались лише за четвертим ударом)). І як в сповільненій зйомці з тріском відчинились, і вдарились об комод, а язичок дверної клямки пролетів через кімнату сховавшись десь під столом.

Бачили б ви лиця слюсаря і друга коли я мештом вибивав ті двері)). Це просто треба було бачити)).

Потім ще з пів години їх стягав докупи, бігав купував і ставив новий замок. І ще пів дня мене не покидала думка чому двері не здались з першого удару)). Історичні тренування все таки дали своє, бо я розумію як поставити удар ,щоб направити більшу частину сили куди потрібно. Але ніколи не думав що це взагалі десь пригодиться, принаймі не у такій ситуації. Хоча краще вже так ніж де інде ;).

І знаєте як у Грішковця в пісні – «а настрій то покращився» :)).

Є така терапія, коли б’ють тарілки, щось ламають. А це була моя, хоч і не зовсім приємна, і несподівана :). Сьогодні якось себе почуваю краще і спокійніше, думаючи і розмірковуючи про своє вчора. І знаєте що приходить в голову – що не всі ті двері і можливості, які на перший погляд виглядають зачиненими і нездійсненними є саме такими. Щось можна завжди змінити, десь підібрати ключ, а десь відкрити ногою :). І я розумію що це все що накипіло і набралось за останні місяці це ще не кінець, і я в силах з тим усім по троху розібратись :).

Дивна якась філософія, але яка вже є ;).