Цікаво як можуть покращити ваш емоційний стан виламані
двері)).
Приходжу я вчора на роботу, пробую відкрити двері до кімнати
і бачу що дверна ручка зламана. Потім пробую відкрити двері ключем, а він
провертається лише на один оберт і заклинює… Стояв колупався в тих дверях з пів
години, поки не набридло. Думав день вже зовсім зіпсовано… На голові і так купа
всього, а тут ще двері до усього цього… Настрій був нікудишнім.
Пішов до друга, поговорив з ним і от ми вже двоє знову
колупаємося у дверях)). Поколупались так з ним ще доброї пів години поки не
стало очевидним що не лишається нічого як висвердлювати замок.
Хто хоч раз розбирався з дверним замком знає що в залежності
від замка можна висвердлити серцевину а потім чимось прокрутити язичок і
відкрити замок, або під час висвердлювання замок часто відкривається сам. Цей
метод добре знають і злодії, але на щастя він діє лише на самі прості замки. Іна
щастя чи на жаль це був мій уже не
перший зламаний замок і я теж знав що робити))).
Отже ще пару хвилин і я вже стою з дрелькою в руках і висвердлюю
замок. Щоправда зі свердлами не повезло. Але ще добрих двадцять хвилин свердління
з невеликими перервами на те щоб вистиг замок і не запалив самі двері, і
вистигло саме свердло. І ось він такий омріяний тріск з щолком, тріумфально
повідомляє те що замок відкрився :).
Моїй внутрішній радості не було меж)). Але не тут то було –
пробую відкрити двері і усвідомлюю що сам замок відкритий, а язичок який би мав
ховатись з поворотом ручки намертво стоїть на місці і тримає двері. Тоді до
мене дійшло що саме сталось… Хтось хотів відкрити двері і так як вони у мене
заїдають трохи то приклав занадто багато сили і зламав ручку, цим самим заблокувавши
один замок а частинка від елементу ручки попала в середину замка і заблокувала
язичок, тому я не міг прокрутити ключ до кінця і відкрити замок. Можливість
такого випадку була мізерна, але вона була і нажаль припала на саме мою
голову)).
Колупаємось з дверима ще декілька хвилин і розуміємо що
лишився лиш один варіант – вибивати…
Ну і тут друг дивиться на мене я на нього, а в голові вже
бачу як вибиваю з удару двері, овації і здивовані погляди))). Але це лише в
голові))). На ділі, двері здались лише за четвертим ударом)). І як в
сповільненій зйомці з тріском відчинились, і вдарились об комод, а язичок
дверної клямки пролетів через кімнату сховавшись десь під столом.
Бачили б ви лиця слюсаря і друга коли я мештом вибивав ті
двері)). Це просто треба було бачити)).
Потім ще з пів години їх стягав докупи, бігав купував і
ставив новий замок. І ще пів дня мене не покидала думка чому двері не здались з
першого удару)). Історичні тренування все таки дали своє, бо я розумію як
поставити удар ,щоб направити більшу частину сили куди потрібно. Але ніколи не
думав що це взагалі десь пригодиться, принаймі не у такій ситуації. Хоча краще
вже так ніж де інде ;).
І знаєте як у Грішковця в пісні – «а настрій то покращився»
:)).
Є така терапія, коли б’ють тарілки, щось ламають. А це була моя, хоч і не зовсім приємна,
і несподівана :). Сьогодні якось себе почуваю краще і спокійніше, думаючи і
розмірковуючи про своє вчора. І знаєте що приходить в голову – що не всі ті
двері і можливості, які на перший погляд виглядають зачиненими і нездійсненними
є саме такими. Щось можна завжди змінити, десь підібрати ключ, а десь відкрити
ногою :). І я розумію що це все що накипіло і набралось за останні місяці це ще
не кінець, і я в силах з тим усім по троху розібратись :).
Дивна якась філософія, але яка вже є ;).
